Монтаж покрівельного профнастилу – основні моменти

Від надійності покрівлі багато в чому залежить довговічність усієї будівлі цілком. При цьому вам напевно захочеться, щоб покрівля була красивою, простою в монтажі та догляді, а її облаштування не забирало багато часу та засобів. Одним із сучасних матеріалів, що відповідають цим побажанням, є покрівельний профнастил . Однак для того, щоб він виправдав ваші очікування, необхідно дотриматись двох умов – гарна якість матеріалу та його правильний монтаж. Для цього важливо знати не лише технологію укладання профнастилу та правила створення покрівельного «пирога» під цей матеріал, а й врахувати деякі нюанси установки. Адже саме від цих дрібниць може згодом залежати погода у вашому будинку (або у будь-якій споруді) у прямому та переносному значенні.

1. Профільований лист – універсальний матеріал, який можна використовувати як у промисловому, адміністративному, так і житловому будівництві. У стандарті він випускається у листах розміром до 12 метрів. Якщо ваш дах більший, то монтують кілька листів поспіль, з нахлестом один на одного. Профнастил зручний ще й тим, що застосовується для облаштування будь-яких, навіть майже пологих, покрівель. Якщо металочерепиця, яка схожа на профнастил за експлуатаційними характеристиками, використовується для дахів з кутом схилу не менше 12-14º, то для профлиста достатньо ухилу даху 5º. До речі, саме з цією характеристикою пов'язана одна з особливостей монтажу профнастилу – залежність між кутом нахилу покрівлі (ската) та величиною нахльостування листів .

Слід враховувати, що при малих кутах схилу потрібна обов'язкова герметизація стиків листів профнастилу за допомогою бутилкаучукової стрічки ущільнювача К2. Причому, герметизувати потрібно і вертикальні, і горизонтальні нахлести (якщо є). Кількість листів профнастилу, і, відповідно, стиків залежить від конфігурації та розмірів даху.

1. Ще одним фактором, який впливає на монтаж даху з профнастила, є величина карнизного звису (нижня частина покрівлі, що виступає за межі зовнішніх стін). Його розмір залежить від висоти профілю таким чином:

1. Важливо пам'ятати, що «слабкою ланкою» у покрівлі з профнастилу є різні місця примикання (вентиляційних та димохідних труб, стін та інше). Їм потрібно приділити особливу увагу під час виконання монтажних робіт, забезпечивши надійну герметизацію від затікання води (попадання вологи). Тут часто використовуються різні додаткові елементи відповідного призначення.
2. Якщо в процесі монтажу виникає необхідність розрізати профнастил (наприклад, розміри листа більші за необхідні або потрібно вирізати отвір під антену, трубу тощо), зверніть увагу на інструмент для різання. Це важливо, щоб отримати чисту лінію зрізу, без зазубрин. Серед рекомендованих до застосування інструментів – ножиці по металу (у тому числі електроножиці), електричний лобзик по металу (з полотном), ножівка або дискова пилка (і те, й інше з дрібними зубами). Категорично не можна використовувати болгарку з абразивним колом.

Хоча монтаж профнастилу вважається серед фахівців досить простим завданням, варто ще раз нагадати про деякі обов'язкові етапи цього процесу. Покрівля буде по-справжньому функціональною та надійною лише у разі їх виконання за всіма правилами.

У будь-якому приміщенні при експлуатації відбувається пароутворення. Щоб пари, що піднімаються вгору, згідно з законами фізики, не проникли в підпокрівельний простір і тим самим не зіпсували утеплювач, до монтажу профнастилу проводять пароізоляцію. Для цього використовується спеціальна пароізоляційна підпокрівельна плівка, завдання якої оберігати теплоізоляційний шар, що наступає за нею, від попадання в нього вологи зсередини приміщення. Ця плівка кріпиться до стельових рейок за допомогою скоб (будівельного степлера) або цвяхів (оцинкованих) з плоскими капелюшками, з нахлестом не менше 10 сантиметрів.

Крокви стануть несучою конструкцією всього покрівельного «пирога». Вони включають вертикальні стійки, кроквяні похилі «ноги» та похилі підкоси. Внизу вся система з'єднується за допомогою горизонтальних балок

Наступний етап – пристрій теплоізоляційного шару, який призначений для утеплення приміщення та сприяє шумоізоляції у ньому. Він укладається між кроквяними ногами (крок крокв залежить від ширини утеплювача). Як матеріали для утримання тепла використовуються сипучі утеплювачі, рулони або мінеральна вата (плити клиноподібної або прямокутної форми).

Щоб покрівля не протікала при рясних опадах, не промерзала, а також для захисту від конденсату, що утворюється на внутрішній поверхні покриття, в «покрівельному пирозі» при монтажі профнастилу обов'язково передбачено етап встановлення гідроізоляції. Це можуть бути різні матеріали, наприклад, толь або руберойд для нежитлових приміщень. Але найчастіше це спеціальна «дихаюча» плівка, яка йде за шаром утеплювача і оберігає його від попадання вологи, водночас пропускаючи повітря. Її укладають горизонтально, на крокви, від карниза до ковзана. При цьому потрібно врахувати 100 або 150-міліметровий нахльост для забезпечення герметичності (стики проклеюють клейкою стрічкою). Важливим моментом при укладанні гідроізоляційної плівки є припуски на провисання, які забезпечать вентиляцію (про це йдеться нижче). Кромку плівки трохи виводять з-під настилу – це сприятиме, щоб волога точно потрапляла у ринву.

Одним із важливих моментів при монтажі покрівельного профнастилу є забезпечення вентиляції покрівлі. У місцях, що важко вентилюються, роблять додаткові канали, а в найвищій точці даху - отвори для вентиляції. Безпосередньо при укладанні шарів «пирога» даху робляться вентиляційні зазори (шари). Вони забезпечують постійну вентиляцію між шарами покрівельного пирога, тобто. забезпечують найкраще виконання гідроізоляційними матеріалами їх функцій: вентиляційний шар обов'язково розташовується між утеплювачем та гідроізоляційною плівкою (його розмір від 40 до 50 мм).

Якщо ж покрівля протікатиме або конденсат накопичуватиметься, це означає, що якийсь із шарів був виконаний з неякісного матеріалу або взагалі мало місце порушення етапів (наприклад, якийсь шар відсутній).

Після встановлення гідроізоляційного шару відразу ж прибивають кроквяні планки (товщина від 40 до 50 мм), до яких вже прибивається решетування. До неї і кріпляться листи профнастилу. Обрешітка буває:

• металева (сталеві прогони; використовуються, як правило, для промислових будівель);
• дерев'яна (дошки певного розміру; більшою мірою застосовується у житловому будівництві).

Усі дерев'яні частини обов'язково повинні бути оброблені протипожежними засобами та антисептиком (антибактеріальною речовиною), який дозволить уникнути гниття дерева або появи у ньому небажаних комах та мікроорганізмів. Обрешітка може бути прорідженою або суцільною (крок обрешітки). Яку з них ставити залежить від багатьох умов, зокрема від типу профнастилу (висоти профілю), товщини сталевого листа, кута схилу покрівлі. Відповідно, чим тонший лист і/або менше кут схилу даху, тим менше має бути крок решітування. При кутах схилу нижче 15º застосовують суцільну решетування. Її ж використовують у найбільш складних місцях стиків, таких як ковзани, ребра, розжолобки, навколо димарів та інше. Так само ці параметри впливають і на другу характеристику решетування - товщину (розмір перерізу бруса або дошки). Найбільш поширеним розміром є 32х100 міліметрів. Сама товста дошка зазвичай проходить вздовж карниза, в місцях димарів, вентиляційних труб або пожежних люків решетування посилюється додатковими дошками. Кріпляться дошки решетування найчастіше оцинкованими цвяхами.

У кожному конкретному випадку розмір решетування визначається проектом, умовами будівництва та особливостями кроквяної системи (перетин та крок бруса/дошки залежать від кроку крокв).

Зазвичай листи профнастилу кріпляться до решетування в нижній частині гофри (у нижній частині «хвилі»). Робиться це за допомогою оцинкованих шурупів з ущільнювальними шайбами: для дерев'яної обрешітки їх розмір становить 5,5х35 або 4,8х35, для сталевої - 5,5х25 або 4,8х25. Важливо витримати правильний баланс при закручуванні шурупа, оскільки занадто сильне його затягування може призвести до втрати ущільнювачем якостей і, внаслідок цього, протікання покрівлі.

Такими саморезами з'єднуються між собою і листи профнастилу (в середньому, від 5 до 7 саморізів на 1 м 2 ). Закріплення листів починається з торців схилу. Всі місця стиків/нахлестов герметизуються за допомогою бітумної мастики або стрічки, що клеїться.

У верхній частині даху вздовж коника листи профнастилу також кріпляться шурупами, але більшої довжини (від 80 міліметрів, залежно від довжини «хвилі»). Сам же коник кріпиться на верхнє ребро даху і шурупи вкручуються в «гребінь» кожної з «хвиль» профнастилу. Фронтонні частини зміцнюються за допомогою вітрових накладок – насамперед для того, щоб захистити покриття від руйнування, пов'язаного із задуванням вітру. Оформлення місць примикання профнастилу до складних (вертикальних) поверхонь – стін, димохідних труб – роблять за допомогою пристінних профілів.

Більш детальну консультацію щодо облаштування даху з профнастилу ви можете отримати у компанії-виробнику «Сталевий світ». Тут же ви знайдете всі необхідні матеріали для надійної та довговічної покрівлі. Ми пропонуємо європейську якість із довгостроковою гарантією за цінами вітчизняного виробника. Покрівля з профнастилу від ТОВ «Сталевий світ» буде надійним укриттям у будь-яку погоду.